У світлиці гуртожитку Самбірського фахового коледжу економіки та інформаційних технологій облаштували куточок пам’яті та нагадування: ВІЙНА ТРИВАЄ…
Захід розпочали з хвилини мовчання — на знак шани та вдячності всім, хто віддав своє життя за Україну, за нашу свободу, за можливість жити, навчатися, працювати й будувати майбутнє на рідній землі.
“Сьогодні ми відкрили не просто куточок із речами війни. Ми створили простір пам’яті, вдячності та усвідомлення справжньої ціни нашого мирного життя. Це особлива експозиція, яка нагадуватиме кожному: війна триває, наша свобода має високу ціну, а за кожним мирним днем стоять мужність, самопожертва та незламність українських військових. Кожна річ у цій експозиції — більше, ніж метал. За кожним експонатом — чиясь мужність, чиєсь очікування вдома, мрії та надії на повернення до рідних. І, на жаль, іноді — ціна, яку неможливо виміряти жодними словами.” – каже Надія Харабура, ветеранка, волонтерка та співробітниця гуртожитку.
Особливими гостями зустрічі стали військовослужбовці 703-ї бригади — представники маскувального батальйону Олег Абрамчук та Сергій Ніколенко, які після важких поранень повернулися у стрій і продовжують стояти на захисті нашої держави, нашого майбутнього та Перемоги.
Вони вже заплатили високу ціну за свою мужність, відданість і незламність, але залишилися сильними духом, цілеспрямованими та сповненими бажання боротися далі.
Олег Абрамчук щиро й відкрито спілкувався зі студентами, відповідав на їхні запитання, розповів про пережите поранення та продемонстрував свій протез, який викликав неабиякий інтерес у молоді. Він пояснив, як і з чого виготовляють протези, які функції вони виконують та чому для різних завдань потрібні різні моделі. Пообіцяв наступного разу привезти свою колекцію протезів, аби студенти могли дізнатися ще більше.
Говорили також про спорт, участь у «Іграх Героїв», різноманітних заходах і змаганнях, де Олег здобуває призові місця. Його історія — це приклад сили духу, наполегливості та здатності долати труднощі, не дозволяючи обставинам визначати власне майбутнє.
Сергій Ніколенко розповів студентам про особливості маскування, його значення та роль у збереженні життя військових під час виконання бойових завдань. Поділився історіями зі служби, зокрема й жартівливим випадком про те, як військові «замаскувалися самі».
Говорили про небезпеку, яка може чатувати на кожному кроці під час виїздів, про важливість кожного в боротьбі за свободу та відповідальність за власне життя і життя побратимів.
Особливим моментом стало вручення навчального турнікета. Він має нагадувати студентам про важливість домедичної допомоги, необхідність уміти подбати про себе та ближнього, адже іноді саме знання і правильно виконані дії можуть врятувати життя.
Поки ми навчаємося, працюємо та будуємо плани, наші Захисники й Захисниці тримають оборону, стоячи між добром і злом, між небезпекою та нашим майбутнім.
За нашим мирним небом стоять люди. Живі люди зі своїми мріями, надіями та бажанням повернутися додому — до родини, до сім’ї, до звичайного життя. І з однією великою умовою — ПЕРЕМОГОЮ!
Усе необхідне для облаштування куточка надала благодійна організація БО «БФ “Твори добрі справи!”». Щиро дякуємо команді фонду за підтримку, небайдужість і внесок у національно-патріотичне виховання студентської молоді.
«Я хочу, щоб цей куточок був не просто експозицією. Хочу, щоб він став місцем, де зупиняються, замислюються, усвідомлюють…
Щоб студенти розуміли, завдяки кому мають можливість навчатися, мріяти й жити своє молоде життя. Щоб дорослі пам’ятали: свобода не буває безкоштовною.
Ми не можемо дозволити собі звикнути до війни чи сприймати її як щось далеке. Наші діти мають знати правду, пам’ятати тих, хто віддав життя за Україну, і поважати тих, хто сьогодні її захищає.
Ми не обираємо час, у який народжуємося. Ми не можемо скасувати війну. Але ми можемо вирішити, ким бути в цих обставинах. І кожен із нас може зробити свій внесок у спільну Перемогу».
Такі ініціативи — це значно більше, ніж облаштування тематичного простору. Це збереження пам’яті, формування громадянської свідомості, виховання відповідальності та покоління, яке розуміє справжню ціну незалежності.
Нехай ця експозиція нагадує нам не лише про війну, а й про силу українського духу, незламність, відданість рідній землі та людей, які щодня виборюють наше право на майбутнє.
Нехай у цих стінах завжди живе пам’ять, у серцях — вдячність, а у вчинках — підтримка.
Пам’ятаймо, кому завдячуємо своїм СЬОГОДНІ. Підтримуймо тих, хто боронить наше ЗАВТРА. І ніколи не звикаймо до того, що хтось ціною власного здоров’я, а іноді й життя виборює для нас можливість ЖИТИ!
Війна триває. Пам’ятаємо. Дякуємо. Підтримуємо. Допомагаємо.
Слава Україні! Героям слава!
