Світлої пам’яті Софії Борис!

      Колектив Самбірського фахового коледжу економіки та інформаційних технологій висловлює щире співчуття викладачці-словесниці Лесі Петруняк з приводу неочікуваної смерті найдорожчої людини, матері, колишньої викладачки коледжу Софії Борис та розділяє скорботу і біль рідних, друзів, колег – усіх, хто знав і працював з Софією Григорівною.

 

      Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця, повна сили та планів на майбутнє, адже її думки завжди були про дітей та онуків. Прожила щасливе і довге життя з чоловіком, була доброю дружиною, сусідкою, колегою по роботі.

 

      Молодою та енергійною прийшла вона у наш колектив, і понад тридцять років свого життя, знань і досвіду віддала служінню на педагогічній ниві. Сьогодні ми згадуємо її як мудрого педагога, яка відкривала студентам невичерпну силу слова; людину, з якою можна було поділитися і радістю, і смутком. Її любили і поважали колеги, батьки, студенти за чуйне і добре серце, за материнську теплоту і розуміння. Це була цікава та творча людина, мала велике почуття гумору. Вона вміла дотепно пожартувати, делікатно підказати, вміла вислухати.

     

     Софія Григорівна дуже любила охайність і порядок у всьому, що її оточувало. Любила природу, рух, білі обруси, білосніжні фіранки та родинні зустрічі. Дуже любила рідну землю, мала непереборне бажання щось посадити, виростити, а згодом поділитися плодами своєї праці.

 

      Усе своє життя Софія Григорівна вирізнялася стійкістю характеру, силою духу та наполегливістю. Не боялася студеної води та ніякої біди, завжди мужньо зносила всі життєві труднощі. Вона була людиною мудрою, виваженою, ніколи не забувала про проблеми тих, хто поруч. Совісна і чутлива, вона рада була добрим словам подяки, і сама вміла дякувати за все. Нехай залишиться в нашій пам’яті її світлий образ, загадкова усмішка і легко стиснені уста…

Вічна та світла їй пам’ять!