Чи є у світі доля трагічніша і величніша за долю нашого генія Тараса Григоровича Шевченка. Йому було суджено пережити найболючіші людські біди, витримати найважчі випробування і стати великим поетом українського народу. Поезія Шевченка вистояна, віща і вічна. Вона надихала і надихає зрілих поетів і молодь. Саме сьогодні 09. 03. 2026 року гуртківці кабінету літератури (25-Е, 27-Гр, 16-Кб) “Самбірського фахового коледжу економіки та інформаційних технологій” провели захід “І оживе добра слава, Слава України…”, приурочений 212-й річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Шевченкова поезія складалась на тернистих дорогах поетового життя, писалась то в мандрах, то в казематах, мережилась при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.
Понад півтора століття тому Тарас Шевченко зробив нам грізну пересторогу
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі…
Цього не сталося. Не лише знак на землі, а й сама земля залишилась і зветься вона Україна.
І поки звучить українське слово, поки ми пам’ятаємо свою історію – Тарас Шевченко залишається поруч із нами.
