Соціально-психологічна служба

Психологічна абетка для першокурсника

«Я тебе розумію…»: чому не слід говорити такі слова підтримки

🔅Підтримка — це так важливо, особливо зараз у сучасних реаліях. Здавалось, підтримати іншу людину це просто, але не всі можуть це робити правильно.

Доречно говорити про прояв нашої емпатійності, не плутати зі співчуванням (адже співчування — це одна з реакцій на емпатію).

🔅Емпатія — це здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини. Наразі дуже багато людей пережили жахіття, і вони хочуть бути почутими, а не ось це «Я тебе розумію»…

🗒 Як правильно забезпечити підтримку та не нашкодити людині й не травмувати ще більше:

❌Кожна особа має свою унікальну історію та досвід, і тому казати «Я тебе розумію» буде недоречно. Це може тільки викликати роздратованість.

✅Натомість слід використовувати фрази на кшталт «Я хочу зрозуміти твої почуття», «Те, що тобі довелось пережити, — це жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».

❌Не знецінюйте почуття людини та не порівнюйте її ситуацію з іншими. Так ви можете тільки відштовхнути її від себе та залишити сам на сам зі своїми почуттями. Уникайте таких фраз: «Дурниці, не хвилюйся», «Добре, що живий, а іншим ще гірше» і т. д.

❌Якщо людина не хоче ділитися з вами певною інформацією, не тисніть на неї. Можливо, вона не готова розділити пережите з кимось, тому зачекайте.
Не оцінюйте вчинки особи: «А якби мене послухала», «А чого одразу не виїхала» і т. д.

✅Наголосіть на позитивних рисах, сильних сторонах особи.

❌Не потрібно такого: «Ой, бідненька», «Мені так жаль тебе» — так ви лише ще більше заганяєте людину в позицію жертви.

✅Мабуть, найголовніше — це проявляти активне слухання. Просто вислухайте людину спокійно, не перебиваючи та не підганяючи.

Важливо також пам’ятати і про себе. Ви не мусите підтримувати всіх на шкоду собі. Важливо діяти опираючись на власні сили, коли відчуваєш у собі внутрішню енергію та ресурс.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

🤔 «Як жити далі?», або «Людина в пошуках справжнього сенсу»

Зараз нас щодня хвилюють думки про непередбачуваність майбутнього в умовах війни та страху: «Як планувати життя?», «Що буде зі мною та близькими?», «Як тепер жити далі?»…

Є чудовий вислів Фрідріха Ніцше: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як».

📖Саме цю цитату взяв за основу австрійський психіатр, психолог Віктор Франкл для своєї книги «Людина у пошуках справжнього сенсу». Людина, яка пережила ув’язнення нацистського концентраційного табору, ділиться своїм досвідом та пояснює, чому хтось скоро здається, а хтось, не дивлячись на всі труднощі, продовжує жити. Де взяти ту запальну жагу життя, коли здається, що краще вже не буде?

Ось декілька цитат автора, які змусять подивитися на світ під іншим кутом:

💬Кожен із нас має своє специфічне покликання або життєву місію, призначення для виконання конкретного завдання. Людину не можна ані замінити, ані повторити її життя. Отже, зхавдання кожної істоти є унікальним, як і її специфічна можливість його виконати.

💬Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, — чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися. Що більше ви забуваєте про себе, віддаючись виконанню справи чи коханню до іншої людини, то більш людяною ви стаєте і тим повніше реалізуєте себе.

💬Живіть так, ніби живете вже вдруге і при першій спробі зіпсували все, що лиш можна зіпсувати.

💬Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор — це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго.

💬У людини можна відібрати все, окрім одного: останньої волі — вибирати своє ставлення до будь-яких обставин, вибирати свій шлях.

💬Між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода.

💬Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… У світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.
🙂💙💛

Відчуття внутрішньої безпорадності

Наразі всі ми переживаємо різноманітний вир емоцій і постійно відчуваємо коливання то вгору, то вниз. На фоні сьогоднішніх подій більшість втратила відчуття контролю, їх постійно мучать думки «А як жити далі?», відчувають внутрішню безпорадність…

🙇🏻‍♀️*Що ж це таке — безпорадність?*

Це такий стан, у якому людина не робить ніяких кроків для поліпшення свого становища. Характерним для цього є пасивність, відмова від дій, небажання щось змінювати на краще.

🤷🏻‍♀️*Чому так відбувається?*

Передумовами формування такого стану є втрата контролю над своїм життям, втрата певної свободи, затяжний стрес, зневіра в собі та своїх діях, пригніченість. Так, зараз будь-який стан є нормою до тих пір, поки він не заважає людині нормально функціонувати.

У стані безпорадності особа своєю пасивністю та думками «Я не бачу сенсу щось робити, бо не контролюю своє життя і не можу бути впевненою у завтрашньому дні» може нашкодити сама собі.

Війна похитнула та зруйнувала наш звичний світогляд, але ми повинні навчитися справлятися з тим, що не можемо контролювати.

🙋🏻‍♀️*Як справитися зі станом безпорадності?*

🔅Перше — це прийняти ситуацію такою, як вона є, і почати вибудовувати новий алгоритм дій, опираючись на сучасні реалії. Ви не можете це вже змінити або якось контролювати, але ви можете вплинути на своє ставлення до цього.

🔅Намагайтеся продовжувати робити звичні для себе дії (те, що частіше робили до війни), відновіть свою рутину. За потреби розробіть свій графік на день та дотримуйтесь його.

Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати: кількість витрачених зусиль; ставлення до інших; свої слова та емоції; свої вчинки та рішення; те, як ви піклуєтеся про себе.

✅Пам’ятайте, головне — це активність ваших дій! Кожен крок, кожна ваша дія є важливою. Якщо все-таки відчуваєте, що без сторонньої допомоги вам не обійтися, то не соромтеся — зверніться до спеціаліста.

Як планувати життя в умовах невизначеності?

У мирний час більшість людей живе, маючи якийсь запас впевненості у завтрашньому дні. Коли є стабільність, звичність, навіть рутина, які дозволяють деякою мірою шаблонно мислити, сприймати, реагувати і діяти за алгоритмами.

🧠 Стабільність теперішнього і визначеність майбутнього зберігає психічну енергію, дозволяє накопичувати сили для прийняття важливих рішень, проживання складних, інколи кризових подій, які стають поворотними моментами у житті.

💪🏼 Природнім є прагнення людини в силу своїх можливостей впливати на хід свого життя, вирішувати, чого б хотілося і як можна цього досягнути, виходячи з тих життєвих обставин, в яких особа перебуває. І добре, коли ці обставини є прогнозованими, передбачуваними, такими, що дають певні підказки для прийняття рішень і побудови життєвих планів.

🤯 Чим менше стабільності та визначеності, тим важче самовизначатися і планувати своє життя.

📜 Є ряд моментів, які дозволяють будувати життя в умовах невідомості.

🔵 Толерантність до невизначеності як особистісна властивість. Люди відрізняються у своїй здатності бути толерантними до життєвих ситуацій невизначеності і спроможності адаптивно їх проживати. Цю здібність варто розвивати. Інколи вона несподівано з’являється в критичних умовах, коли просто немає іншого виходу і треба надзвичайно швидко реагувати, кардинально змінюючи свої життєві наміри. Важливо вчитися толерувати невизначеність.

🔵 Особистісне прийняття ситуації невизначеності. Розуміння того, що людина не все можемо контролювати, робить її сильнішою. Усвідомлення того, що є події, на які ми не впливаємо, дозволяє не переживати з цього приводу. Тому, не варто намагатися все прорахувати. Зараз, у ситуації війни на території України це просто не можливо.

🔵 Вміння говорити «Ні». Планувати життя — це деякою мірою робити вибір, що завжди важко. Важко, бо коли людина окремій перспективі каже «Так», це означає, що, автоматично, чомусь іншому вона каже «Ні». Відмовлятися не дуже хочеться. Як правило, хочеться усе. Тому важливо бути не надто жадібними у своїх бажаннях і розуміти, що немає правильного чи неправильного вибору, є лише зроблений вибір і його наслідки.

🔵 Життя не за обставинами, а за цінностями. Важко будувати довгострокові плани на перспективу у ситуації з багатьма невідомими, але можна жити відповідно до своїх принципів, цінностей, смислів. Саме вони можуть визначати важливі речі і давати відповіді на запитання: Що робити? Коли? Де? Для чого? Такими цінностями можуть бути люди і стосунки з ними, коли все життя підпорядковане добробуту цих людей.

🧑🏼‍🌾 Особистісно значимою може бути також справа, заради якої людина живе. Обставини можуть змінюватися, стабільна ситуація раптово може стати абсолютно непрогнозованою, але основоположні особистісні принципи залишаються і стають основою, на яку можна нанизувати життєві плани. Тому плануємо життя на основі власних життєвих цінностей.

🇺🇦 Плануймо життя у вільній і щасливій Україні на основі цінностей свободи, любові і віри у перемогу!

Як знизити тривожність: шість простих практик

Тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться.

Сканування тіла

Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися.

У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, “пройтися” внутрішнім поглядом по всьому тілу – від маківки до п’яток. Що я відчуваю просто зараз? Протяг куйовдить волосся на маківці, очі трішки втомлені (чи, може, очі заплющені, і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках), зуби зціплені, шия напружена, серце б’ється пришвидшено. Можна відчути дотик до повітря або ноги, відчути, як біжить кров пальцями, холодні вони чи теплі тощо.

Фокус на предметах в кімнаті

Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню. Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.

Кокон безпеки

Можна обійняти себе руками або загорнутися в плед, визначивши так межі свого тіла та на повну відчуваючи їх. У такий спосіб ми наче створюємо для себе кокон безпеки: я тут і зараз, тут немає загрози.

Продуктивне дихання

Виконуючи ці вправи, важливо пильнувати за диханням. Коли людина перебуває в стані тривожності, її дихання може бути як поверхневим (наче затримую повітря й не дихаю в повному обсязі), так і прискореним. Тому можна зробити ще кілька вправ на відновлення продуктивного дихання – глибоко вдихнути, затримати дихання на кілька секунд, а потім повільно видихнути так, щоби видих тривав приблизно вдвічі довше за вдих.

Позитивні твердження

Є й різноманітні психологічні вправи. Наприклад, подивитися на двері приміщення, у якому ви перебуваєте, і сказати: “Дивись, вихід є!”. Або використати будь-яку фразу, яка допомагає вам підтримати стан позитиву.

Виговоріться

І ще важливо не соромитися просити про допомогу. Не тоді, коли стан тривожності визначає все ваше життя, а тоді, коли вам некомфортно лишатися наодинці зі своїми думками. Говоріть, якщо відчуваєте в цьому потребу, іноді – аби впоратися з тривожністю, достатньо того, щоби вас хтось просто вислухав.

Поради педагогам, які допомагають особисто стати більш ефективним на робочому місці.

Одже, що допомагає сконцентруватись на роботі?
🔴 Спробуйте розпланувати свій день. Це не розв’яже усі ваші проблеми із концентрацією, але розпочинаючи день ви будете знати, з чого почати та які наступні кроки.
🔴 Забудьте про мультизадачність, зараз краще сконцентруватись на одному завданні та зробити його якісно.
🔴 Не забувайте про перерви, ми не машини, тому нам потрібно іноді видихнути від роботи та зробити перерву на чай або руханку, це дасть змогу перевантажитися й повернутись до роботи.
🔴 Змінюйте свій вид діяльності. Після роботи займіться чимось іншим замість гортання стрічки новин, переключіться на «активну медитацію»
🔴 Відкладіть соціальні мережі у сторону, вони неймовірно виснажують нервову систему та спонукають гортати стрічку, а важливі новини й так не пройдуть осторонь вас.
🔴 Спілкуйтеся більше, це дуже важливо для вашого морального самопочуття. І щоб не втрачати зв’язок з робочою дійсністю важливо підтримувати комунікацію з усіма із ким можливо. Якщо ви почуваєтесь розгубленими, радимо прокомунікувати зі своїм лідом чи HR.
🔴 Ну і звісно не потрібно забувати, що ми зараз представляємо весь вільний світ у боротьбі з тиранією та диктатурою, й знаємо, що Україна переможе. 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Психологічна травма свідка

Як і багато хто з вас знаходились в шоці від побачених за останні дні звірств, гвалтуваннь, які скоїли російські окупанти, в Бучі, Гостомелі, Ірпіні та інших містах і селах.

Не обов’язково перебувати в епіцентрі подій, щоб отримати психологічну травму. Якщо ми емоційно залученні до ситуації, наприклад, при перегляді новин, фотографій та відео, то у нас може виникнути травма свідка.

Наслідки травми можуть проявиться з часом: нав’язливі спогади, лякаючі сновидіння, тривога, фобії.

Для того, щоб мінімізувати ці наслідки, варто подбати про себе:

1. Робити техніки дихання та “заземлення”.
2. Поверніться в “тут і зараз”:

3. Подивіться навколо, помітьте яка навколо вас обстановка. Зверніть увагу на тих, хто поруч. Наприклад, “я в домі, бачу світлу кімнату та сонце за вікном, поряд зі мною кіт і дитина, я сиджу на дивані, п’ю чай і зараз я у комфортному місці”.
4. Виконувати фізичні навантаження. Це може бути біг, ходьба, прибирання в домі, в саду й на городі.
Але не варто займатися зараз єдиноборствами, щоб не було зациклення на поточному стані і ще більше не підіймалась агресія.
5. Робіть щось корисне. Наприклад займіться волонтерством, готуванням їжі, допомогою комусь.
6. Спіть, якщо цього потребує організм.
7. Проконсультуватися із психологом, педагогом соціальним, якщо самостійно справлятися складно.
8. Не варто продовжувати публікувати травмуючі фотографії, саме тому щоб тим самим повторно не травмувати себе та інших.

З вірою та турботою про Вас! 🇺🇦🇺🇦

“Українцям дали кілька корисних порад з приводу ментального здоров’я в умовах війни, а саме – що робити, коли опускаються руки.
Ми вже пережили стільки емоцій, скільки, часом, не випадає за все життя. Настрої постійно змінюються.
У голові все пов’язано: думка провокує стан, який посилює думку, яка посилює стан і так далі. Слизькі думки “Все пропало”, “Ми не встоїмо”, “Що зі мною буде” добре липнуть до втомленої свідомості. Ви маєте розуміти, що свідомості необхідно багато енергії, аби подолати стан відчаю”, – пояснюють психологи.
Також вони дають кілька корисних порад, як можна собі допомогти психологічно:
💙💛 Не сваріть себе, якщо раптом з’ясуєте, що сили закінчилися, а на кожну зіницю підвісили гирю, що на тіло навалилася токсична втома. Токсична, тому що: “Як я можу зараз відпочивати?”.
💙💛 Треба відпочивати. Не вилежувати боки на дивані перед телевізором з їжею. Але спати та їсти – треба. Під гарячим душем постояти, якщо є змога – треба. З рідними поговорити – треба. Це вітамінки. Які підсилюють свідомість. За стійку бойову психіку слизьким думкам зачепитися складніше. Але за ослаблену – запросто.
💙💛 Розділяйте себе та думку: не я пропав (-ла), а я ДУМАЮ, що я пропав (-ла). Коли ви розумієте, що ви думаєте, з цим вже можна працювати, змінюючи спосіб мислення.
💙💛 Сон. Якщо ви колись були у відчаї ввечері, але потім засинали, вранці ситуація вже не здавалася такою страшною.
Бережіть себе та близьких 💙💛
Все буде Україна! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

👨‍👩‍👧‍👧💗 Як сім’ям військових піклуватися про свій психологічний стан?

У воєнні часи дуже важлива підтримка та злагоджена взаємодія із сім’ями, родинами військових. Мами, дружини, діти залишаються сам на сам зі складнощами війни, з різними ситуаціями і при цьому розуміють, що кожну хвилину можуть отримати звісточку про втрату близької людини.

Одне із важливих питань, що виникає та постає у сімей військовослужбовців – це збереження психоемоційного стану у дружин військовослужбовця, його мами, дітей.

Як дорослим піклуватися про себе?

🔵 Ознайомитися з основами першої психологічної допомоги, щоб дружини, діти могли самі собі допомагати при гострих стресах, розрізняли стани, які в них виникають та могли запобігти їх складним проявам.

🔵 Дружинам військовослужбовців варто складати короткотривалі плани на завтра, на тиждень. З деталізацією, із включенням та залученням дітей.

🔵 Виконати техніку «Активація цінностей». Виокремити для себе, які цінності захищає чоловік, за ради чого всі воюють, як це вплине на майбутнє дітей. Цінності – це заради чого це все є. Вони – основний інгредієнт. Дають силу і мужність, сповнюють відвагою та енергією.

🔵 Зрозуміти різницю між страхом та тривогою.

Страх – це те, що ми відчуваємо прямо зараз, як реакцію на події, що відбуваються (Стався вибух і я злякалась, заніміла).

Тривога стосується подій у минулому чи майбутньому, які ми переносимо на нинішній момент (я злякалась вибуху, але тривожусь цілий день чи встигну спуститись у сховище). Тривога – це маркер: може бути якась небезпека, але я маю час до неї підготуватися або маю можливість зовсім її уникнути. Якщо є план дій, тривога спадає.

🔵 Використовувати прості техніки заземлення: можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися.

🔵 Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню. Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.

Як піклуватися про дітей?

🟡 Важливий психоемоційний стан дорослого, важливо, щоб дорослий міг витримати навантаження від тривоги, стресу та горя дитини.

🟡 Темп. Чим повільніша робота, тим краще.

🟡 Насиченість. Краще менше, ніж перевантаження.

🟡 Дітям може бути складно фантазувати, підтримувати концентрацію уваги. Активності повинні частіше чергуватись.

🟡 Якщо дитина ставить запитання – важливо відповідати чесно, якщо не знаємо відповіді, так і говоримо – «мені потрібно подумати».

🟡 Якщо слова або розповідь дитини та дорослих викликають сльози – це нормально. Ми можемо це привнести до розмови – «мені так шкода, що це відбувається», «якби я могла/міг, я зробила/зробив б…», «мені так хочеться тебе обійняти», «я зараз дивлюся на тебе і бачу таку силу», «ти пройшов через такі складні випробування, і ти справляєшся».

Слава нашим героям! Слава ЗСУ 🤍🕊

КОЖЕН НА СВОЄМУ МІСЦІ!!

💙 Ті, хто залишилися дома – нашій Землі потрібне коріння. Хтось має бути корінням. Ви – КОРІННЯ. Навіть якщо ви просто дома, ви там, де потрібні.

💛 Ті, хто поїхав – нашій Землі потрібна увага зовнішнього світу. І спокійна любов. І допомога. Ви – УВАГА, ЛЮБОВ та ДОПОМОГА.

💙 Ті, хто плаче і часом боїться – наша Земля має душу. І вона болить. І вона плаче. Ви – ДУША.

💛 Ті, хто злиться і ненавидить – наша Земля має кулаки. І зуби. І вони стискаються. Ви – ОБОРОНА і СИЛА.

💙 Ті, хто бореться та захищає нашу Землю – ви СЕРЦЕ. Поки ви є, наша земля ЖИВЕ.

💛 Ми всі потрібні. Кожен на своєму місці. Зайвих немає.

Бережімо себе для УКРАЇНИ🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#важливо
Психологічна підтримка підлітків під час війни ❗️

Вони достатньо дорослі, повністю розуміють, що відбувається, але у них не вистачає життєвого досвіду, щоб самостійно з цим впоратися.

Надважливо у цей час:

🔹 Говоріть із ними та слухайте їх. Про все, що вони думають і що відчувають. Не вживайте: а що ти в цьому розумієш; це не твоя справа; не заважай….

🔸 Давайте правдиву інформацію про те, що відбувається в Україні, але обов‘язково робіть акцент на позитивних новинах (перемоги наших захисників).

🔹 Обговорюйте ситуацію у Вашій сім‘ї, долучайте їх до прийняття рішень, запитайте, які обов‘язки можуть взяти на себе. Вони мають розуміти свою причетність.

🔸 Підкажіть їм, чим можна допомогати іншим. Долучайтеся до допомоги разом. Водночас поясніть, що пріоритетом має бути її безпека, бо саме безпеку дітей, підлітків, захищають і виборюють наші воїни.

🔹 Не приховуйте від них свої емоції і дозволяйте їм проявляти свої.
Поясніть, що боятися, переживати, плакати – це нормально. Однак завжди після емоційного вибуху стає легше і всі рішення треба приймати у спокійному стані.

🔸 Знаходьте час повертатися до позитивних спогадів. Згадуйте позитивні історії. Мрійте та плануйте разом, обговорюйте з підлітками, що ви зробите одразу, як завершиться війна.

🔹 Обіймайте один одного. Науковці стверджують, що 8 обіймів на день не дозволяють розвиватися стресу.

🔸 Подивіться разом улюблені позитивні фільми та обговоріть із ними побачене. Пограйте разом в ігри: карти, шашки, шахи, нарди. Влаштуйте сімейний турнір.

🔹 Почніть вести щоденник «Добрі справи і хороші новини нашої сім‘ї на шляху України до перемоги»

🔸 Хваліть та робіть акценти на досягненнях дитини. Наголошуйте навіть на незначних досягненнях. Навіюйте підлітку віру у свої сили та пропонуйте підтримку.

🔹 Заохочуйте спілкування дитини з однолітками. Для більшості підлітків спілкування з друзями дуже важливе. Допомагайте цьому, розкажіть дитині, як вона може підтримати друзів, яким важко впоратися з емоціями.

🔸 Будьте уважні до змін у поведінці дитини. Зверніться за онлайн-консультацією до психолога, якщо стан підлітка викликає занепокоєння.

❗️Пам’ятайте, Ви незамінна людина у житті Вашої дитини. Ви для неї опора та острівець безпеки.

🙏🏻 Дбайте про себе! Бути такою людиною можливо лише за умови, що Ваш психологічний стан залишається стабільним.

🇺🇦 Разом до перемоги! Все буде Україна!

Що робити зі страхом і панікою у воєнний час? Пропоную вам кілька практичних порад як побороти страх і стрес через постійний потік новин про війну, та як заспокоїти себе і своїх рідних.

Кілька дієвих способів побороти тривогу:

  • Зберігайте спокій! Адже стресова ситуація швидко приводить організм в стан виснаження, і блокує логіку та аналіз. Тому в паніці людина приймає хибні рішення! Заспокоївшись, ви станете психологічною опорою для тих, хто її потребує.
  • Дихайте. Глибоко вдихніть і затримайте подих. Намагайтеся дихати не тільки грудьми, але і животом. Зробіть вдих носом, а видих через рот.
  • Дозволяйте своїм емоціям давати вихід: хочеться поплакати – плачте, хочеться покричати – покричіть, хочеться помахати руками – махайте.
  • Займайтеся фізичною активністю. Будь-які фізичні навантаження (планка, біг на місці, присідання, віджимання, миття підлоги, рубання дров) покращують стан людини. Якщо є дітки, можна придумати рухливі ігри, танці.
  • Пийте багато води маленькими ковтками та приймайте контрастний душ.
  • По можливості, вживайте шоколад, мед, солодкий чай. Продукти з високою поживною цінністю додають сил та знімають стрес.
  • Постарайтесь менше моніторити новини. Інформації дуже багато і не вся достовірна! Важливо довіряти лише офіційним джерелам.
  • Якщо діти запитують, говоріть їм тільки правду! Важливо доносити інформацію дітям в форматі ,який буде зрозумілий та психологічно безпечний дітям.

Як не панікувати під час війни. Поради психолога

Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це також нормальна реакція.

1. Зверніться до дихотомії контролю – це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.

2. Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.

3. Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.

4. Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.

5. А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!

Психолог – Тупіка О. Б.

Педагог соціальний – Рибак О. Б.