Натхненна, творча, надійна, життєлюбка… Такою запам’ятаємо її назавжди! Це Ольга Нечипорук – подруга, мама, дружина, сестра, педагог.

Скільки незабутніх митей ми пережили у нашому колективі, скільки сторінок життя перегорнули разом, пройшовши важкі випробування чи закарбувавши в пам’яті щасливі моменти. Все це було, а тепер залишаються спогади. Ось

• іде процес курсового чи дипломного проєктування і Ольга Миколаївна скурпульозно, ретельно до найменших дрібниць консультує, перевіряє, шліфує кожну роботу, а потім видає стінгазету «Страшне перо не в гусака» і студенти регочуть над своїми «шедеврами»;
• їдемо в колгосп збирати разом зі студентами картоплю, моркву, а потім – виставка оригінальних композицій з цих овочів, та ще й приправлена віршованим коментарем;
• готуємось до відзначення ювілею когось з колег і вже готові дружні шаржі, коломийки;
• збираємось за святковим столом і лине улюблена пісня «Цвіте терен»

Колись з нагоди ювілею Олі ми писали:

І співає, і жартує,

По лісі блукає.

Рідне своє Прикарпаття

Як п’ять пальців знає

Сумуємо, співчуваємо, молимось.

Колектив коледжу